Тим часом результати соцопитувань показують, що багато людей досі не знають, у чому різниця між ВІЛ та СНІДом. Хтось все ще вірить, що ВІЛ-інфекція передається побутовим шляхом і тому дистанціюється від ВІЛ-інфікованих. Існує багато міфів навколо цього захворювання, що є однією із причин стигматизації, дискримінації та ізоляції ВІЛ-інфікованих. вірус імунодефіциту людини у кровоносній системі
Тому важливо проводити роз'яснювальну роботу всіх рівнях. І багато міжнародних організацій вважають це своїм завданням. До них належить, наприклад, International Aids Society, засноване в 1988 році, - найбільше у світі об'єднання експертів з ВІЛ-інфекції з учасниками більш ніж 170 країн, а також німецька організація Deutsche Aidshilfe, яка існує з 1983 року.
На даний момент ВІЛ/СНІД відноситься до захворювань, які взяті людством під контроль. Воно поки що повністю не виліковується, але піддається лікуванню. При цьому різницю у тривалості життя між ВІЛ-позитивними та ВІЛ-негативними вдалося ліквідувати. Створити вакцину проти вірусу імунодефіциту людини складно, оскільки вона має тривимірну структуру поверхні, і половина її вкрита цукровою оболонкою, гліколізована. Гліколізовані поверхні блокують дію вакцини.
Якби ВІЛ поводився так, як інші віруси, це істотно полегшило б завдання розробникам вакцини. Але вірус імунодефіциту людини постійно та дуже швидко змінює свою оболонку. Щоб здобути перемогу над ним, імунна система має його розпізнати, але швидкі мутації ведуть до того, що імунітет не бачить у ньому небезпеки. Вірус імунодефіциту людини належить до групи ретровірусів. Вони мають здатність зберігати свій ДНК-геном у клітині людини. Вчені вже багато років намагаються зрозуміти, як розмножуються ретровіруси, щоби розробити стратегію боротьби з ними. Але поки що безрезультатно.